РАДУЛ Валерій Вікторович, РАДУЛ Ольга Сергіївна КОРЕЛЯЦІЙНІ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКИ САМОРЕАЛІЗАЦІЇ ТАСАМОАКТУАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ

Анотація

Самоактуалізація та самореалізація в структурі онтогенезу є самостійними, але й «об’єктивно» зумовленими та невіддільними у своєму вияві процесами, які підпорядковані загальним законам розвитку «індивіда» в онтогенезі, зокрема законам розвитку «суб’єктності» «суб’єкта», його «суб’єктивності» та «самості» як базових властивостей людської системної визначеності, що вирізняє його з усього іншого живого. Водночас обидва  процеси «самобудівництва» людини, які є умовою її відтворення та розвитку, віддзеркаленням її буття та відтворення «соціального світу» загалом, мають  внутрішню специфіку та закономірності, зумовлені особливостями спрямованості розвитку кожного з них – себе в собі для себе в одному випадку та себе з-поміж інших для себе через інших, що полягає  в реалізації себе  не тільки носієм, але й творцем соціального  в іншому.

Реальні можливості самореалізації в оптимальній мірі її представлення виявляються в період дорослості, коли її розгортання  відбувається на новому рівні реалізації людини в соціумі як реального «суб’єкта» розвитку. Потреба людини у творчій самореалізації в конкретній «соціально значущій» і «соціально оцінюваній» діяльності, потреба в творчому самовираженні і реалізації себе для себе завдяки представленості своїх здібностей суспільству та реальне прийняття такої представленості іншими з потребою передбачає реальну можливість її виконання. Така можливість забезпечується реальною «позицією» дорослої людини в соціумі, який «об’єктивно» бере участь у відтворенні, ступенем та рівнем її фізичного, психологічного, соціального й духовного розвитку.

В процесі самореалізації виражена потреба «індивіда» реалізуватися  у своєму «особистому», «індивідуальному» творчому пориві, у реальному значущому для нього досягненні та поєднується з потребою прийняття його досягнення іншими, суспільством як реально соціально значущого, соціально оцінюваного, потреби бути причетним до цілого, брати участь у відтворенні соціального, надаючи йому свого «Я», відбутися в людській належності як реального носія соціального.