КУЗЮТІЧЕВ Сергій Геннадійович ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНА ТЕХНОЛОГІЯ САМОРЕАЛІЗАЦІЇ МАЙБУТНІХВИКЛАДАЧІВ ВИЩОЇ ШКОЛИ В УМОВАХ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

Анотація

Анотація. У статті презентовано організаційно-методичну технологію підготовки до професійної самореалізації майбутніх викладачів вищої школи в умовах дистанційного навчання. Обґрунтовано тривимірну модель самореалізації, яка охоплює: професійно-цифрові компетентності (володіння освітніми технологіями, цифровий педагогічний дизайн, онлайн-оцінювання, модерація взаємодії, етика та безпека); емоційно‑соціальне ставлення (емоційна стабільність, емпатія, конструктивний зворотний зв’язок, комунікативний імідж, академічна етика); прагнення до самовдосконалення (мотивація, рефлексія, індивідуальна освітня траєкторія, самоорганізація, перенесення інновацій у курс).

Кожна складова операціоналізована через конкретні фактори впливу та інструменти оцінювання (самозвітні опитувальники, експертні карти спостереження занять/записів, чек-листи якості LMS‑курсу, аналіз цифрових артефактів, рефлексивні журнали, портфоліо сертифікацій). Запропоновано рубрикування (шкала 0–3) та інтегральну інтерпретацію за складовими, що дозволяє моніторити динаміку сформованості самореалізації у здобувачів другого (магістерського) рівня. Показано узгодженість моделі з організаційними та методичними умовами підготовки у закладі вищої освіти: інституційні політики розвитку цифрових компетентностей і академічної доброчесності; стандарти якості дистанційного курсу (структура, результати навчання, регулярний формувальний зворотний зв’язок); менторські/інтервізійні формати; аналітика LMS; інклюзивний дизайн (UDL). Емпіричні відповіді магістрів (суб’єктивна готовність до цифрових технологій, запит на безперервне навчання, труднощі з проектуванням оцінювання та підтриманням взаємодії, потреба в рефлексії) зіставлено з відповідними педагогічними рішеннями: практикоорієнтовані тренінги з цифрового педагогічного дизайну; індивідуальні освітні траєкторії; гейміфікація та активні методи; структуровані курси з прозорими рубриками; рефлексивні практики (щоденник, інтервізія, менторство). Підкреслено, що професійна самореалізація викладача в добу цифрової трансформації є системною характеристикою освітнього середовища, яка виникає на перетині інституційних політик, методичних рішень і особистісно‑професійних ресурсів педагога.

Практична значущість технології полягає у можливості її безпосереднього застосування в аспірантурі та програмах підвищення кваліфікації як дорожньої карти для побудови індивідуальних освітніх траєкторій, стандартизації дистанційних курсів та розбудови інклюзивного, етично вмотивованого цифрового середовища.